ВІДДІЛ ОСВІТИ, СІМЇ ТА МОЛОДІ

ГЛОБИНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

  • Збільшення розміру шрифта
  • Звичайний розмір шрифта
  • Зменшити розмір шрифта
Домашня сторінка Новини зі шкіл У Землянківській школі відбулася презентація книги «Шляхами неоголошеної війни» Вікторії Сусід

У Землянківській школі відбулася презентація книги «Шляхами неоголошеної війни» Вікторії Сусід

e-mail Друк PDF

 

6 грудня у Землянківській ЗОШ І-ІІІ ступенів відбулася презентація книги «Шляхами неоголошеної війни». Це видання зібрало в собі публікації Глобинської районної газети «Зоря Придніпровя», що охоплюють період 2014 - 2017 років, присвячені подіям Майдану та війні на сході України, нашим мужнім захисникам, воїнам-землякам, сміливим волонтерам та тим, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину.

 

Погортавши сторінки книги, ніби повертаєшся на всі ці роки назад та наново переживаєш ці події. Учасники зустрічі: учні та вчителі, мали змогу споглядати світлини з бойових куточків кураїни, воїнів, волонтерів, громад, що надавали свою допомогу на передову. Серед громад є і наша Землянківська громада. Згадується, як наші вчителі, небайдуже населення села приносили допомогу до приміщення сільської ради: предмети особистої гігієни, теплі речі, медичні препарати, продукти харчування. Діти – обереги, малюнки, листи, маскувальні сітки, кухонні приладдя для воїнів-захисників.

Мартинов Володимир Володимирович – воїн АТО, мужній захисник, волонтер та просто людина з активною життєвою позицією. Безліч його світлин можна побачити в книзі і в якості «атовця», і в якості волонтера. Та він не один такий: Потабрик В.П., Рясний А.О., Степаніщев В.В., Акулов О., Рясний А.В., Ковнір М.О., Вертецький В.Л.,Бартош П.П., Роман О.М. – всі ці мужні, сміливі, впевнені в собі, справжні патріоти свого краю, і ДЯКУЮЧИ БОГОВІ, всі повернулися живими.

Поетично, по-материнські ніжно та трепетно, у 2014 році наша вчителька української мови та літератури Ганна Іванівна Потабрик, в той час, коли її рідна кровинка, її надія – син Віктор в першій хвилі боронив країну на сході, всі свої переживання та сльози вилила у прекрасний вірш, присвячений всім матерям воїнів «Вбережи». Рядки ці – не можуть не бентежити, не можуть не зачепити за живе, не можуть, навіть, саму черству людину заставити «сколихнутися» в душі та почати щось переосмислювати, бо написані серцем, душею, материнською любовю…

Серед багатьох творів та віршів, зібраних у книзі, є і вірш «Вбережи», і саме автор вірша Потабрик Ганна Іванівна прочитала його всім присутнім. Нехай ця молитва захистить кожного солдата на передовій.

Вбережи

Дивиться у небо молодий хлопчина.

Темні хмари диму, світ весь почорнів.

Двадцять вісім років в нього за плечима,

Та стільки вже бачив, стільки пережив.

Він із перших днів тут, з першого удару.

Військкомат, бригада, рота і … війна.

Десь уже півроку… Не за два гектари.

А за Україну, бо вона – одна.

Сивина на скронях, серце – одні шрами.

Разом з побратими у страшних котлах.                                                                       

І пекучі сльози витекли струмками,

Як брати вмирали на його руках.

Воїне, мій сину, щоб не хвилювати

Мамі ти промовиш: «Там, де я – там тил».

І вона повірить: не вмієш брехати.

Та от тільки серце рветься все ж навпіл.

Скільки вже героїв відлетілим птаством

Споглядають з неба… І батьки, й сини.

За сьогодні наше, і за мирне завтра

Обняла їх вічність дужими крильми.

Вдивляються в небо матері нерадо,

На душі і болі, і прокльонів міх.

Для одних війна – боротьба за правду,

А для інших бізнес .. Бізнес їм не гріх.

Може, завтра птахом,…може, як лелека,

Відлетить у вирій і його душа.

І уже ніколи з тих країв далеких

Не пірне в обійми мамине пташа.

Ні! Цьому не бути! Янголе всесильний!

Ти не дай згасити синову зорю.

Тугу розриває телефон мобільний:

«Я ЖИВИЙ, МАТУСЮ!.. Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ!»

Запекло у серці, заплакала тихо.

Побігла б!! Закрила б!! Та не знать куди!

І чому на світі одним море лиха,

А іншим ні горя, ні тобі біди?!

Приборкає сльози … Молитву читає…

Гляне мати в далеч і тяжко зітхне…

А в бою пекельнім

Син погляд спіймає,

Прошепоче:

«МАМО!.. ВБЕРЕЖИ МЕНЕ!»

Ганна Потабрик

14.11.2014р.

 

Останнє оновлення на Субота, 22 грудня 2018, 21:40  


План Роботи 2015-2016

Корисні посилання

Чи подобається вам сайт?
 
Рівень освіти в Україні?
 

На даний момент 9 гостей на сайті