Глобинський центр професійного розвитку педагогічних працівників

М.ПЛИСКА,
заслужений учитель УРСР,
учитель історії Глобинської СШ №1.
Газета "Зоря Придніпров"я". 30 жовтня 1990 року.

З ІСТОРІЇ ОСВІТИ НА ГЛОБИНЩИНІ

Наприкінці дев'ятнадцятого і початку двадцятого століття в Росії швидко почав розвиватись капіталізм. Розвиток капіталістичного виробництва вимагав збільшення кількості кваліфікованих робітників, і це змушувало урядові кола Росії розширювати мережу початкових шкіл, насамперед церковнопарафіяльних, а пізніше - і земських. Там, де не було земських і церковнопарафіяльних, сільські громади своїм коштом відкривали школи грамоти, а з ініціативи передових людей того часу в ряді міст були відкриті недільні школи для дорослих. Так, в 1892 - 1893 навчальному році в межах Кременчуцького повіту, куди входила і значна територія теперішнього Глобинського району, нараховувалось 48 земських, 22 церковнопарафіяльні, 2 недільні школи, в яких навчалося 5066 дітей і 150 дорослих.
В межах сучасного Глобинського району діяло більше 20 початкових шкіл. В них навчалося близько 1250 учнів, викладало 50 учителів і 25 священнослужителів (законоучителів). Більшість учителів закінчила Полтавську духовну семінарію або Полтавське єпархіальне жіноче училище. І лише кілька учителів мали світську освіту, зокрема: Ганна Василівна Зембржицька (Броварківська початкова школа, Манжеліївська волость) закінчила Петербурзьку жіночу гімназію; Василь Тимофійович Верховський      (с. Горби) - Коростишівську чоловічу гімназію; Ольга Григорівна Ляхова (м. Градизьк) - Полтавську жіночу гімназію і вищі жіночі курси в Петербурзі.
В кожній школі кількість учнів не досягала ста. Найбільше дітей навчалося в Манжеліївській початковій школі - 92. У Глобинській чотирьохкласній земській школі в 1893 - 1894 навчальному році було 79 учнів. Навчалися лише хлопчики у віці від 8 до 16 років. 20 дівчаток навчалося окремо в церковнопарафіяльній школі.
Попечителем Глобинської земської школи був Кременчуцький повітовий предводитель дворянства Олексій Петрович Магденко, а пізніше - Глобинський поміщик Михайло Олександрович Шапошников. Завідував земською школою в цей період учитель Макар Лук"янов. Вчителі, які працювали в Глобинських школах, були в основному вихідцями з духовного стану. Найбільше годин в школах відводилося на вивчення "закону божого", адже релігія - важливий засіб прищеплення молоді покори і страху. Переважна більшість учнів, як свідчить статистика, мала низькі знання. Так, за 1893 - 1894 навчальний рік з 79 учнів Глобинської земської школи на "відмінно" закінчили навчальний рік лише 3 учні - Іван Бойко, Костянтин Коваленко, Макар Цюра, а 6 учнів - на "4" і "5".
На початку двадцятого століття кількість шкіл в Кременчуцькому повіті зростає. Цей процес тісно пов"язаний з розвитком капіталізму і переростанням його в останню стадію - імперіалізм. На 1 січня 1908 року в повіті вже нараховувалося 154 школи, в яких навчалося 10258 учнів, з них дівчаток - 2239.
Кошти, що виділялись на утримання шкіл, були досить мізерними, але й вони розглядались як велике благодіяння місцевих поміщиків. Витрати на освіту в повіті за 1893 -1894 рік становили 36 тисяч 404 карбованці 39 копійок, або по 50 карбованців на школу. Так, на ремонт земської школи в Глобиному було витрачено всього 10 крб. 75 коп.
Незавидним було становище і бібліотечної справи. На перше січня 1907 року в Кременчуцькому повіті земських бібліотек було всього 5, а саме: Градизька, Омельницька, Мануйлівська, Галицька, Крюківська (не рахуючи Кременчуцької міської бібліотеки). Крім земських бібліотек в Глобиному і Обізнівці були створені бібліотеки на кошти "товариства тверезості" і місцевих багатіїв. В середньому на бібліотеку припадало 104 читачі. При Глобинській земській школі бібліотека нараховувала 543 книги. Серед читачів були дорослі і хлопчики. Жодна дівчинка книг в бібліотеці не брала. І таке становище в галузі бібліотечної справи було не лише в Глобине.
Однак тема освіти до жовтневих часів на Полтавщині ще вивчена недостатньо і жде своїх дослідників.